Готуючись до чергової доповіді, познайомилася ближче з цікавою темою – неврологічні аспекти свербежу і його пов’язаність з болем, особливо хронічним. Тож окреслю деякі цікаві тези (одразу маленький спойлер – кінцевих висновків немає), які можуть допомогти в діагностиці та лікуванні обох симптомів.
І свербіж, і біль є неприємними, але чітко вираженими відчуттями, що виникають у периферичній і центральній нервовій системі.
Свербіж та біль – тісно пов’язані і мають як подібності, так і відмінності. Основна схожість полягає в тому, що ці відчуття практично завжди виникають в парі, передаються одними медіаторами, сприймаються однаковими рецепторами (тепловими, холодовими, тактильними, больовими, змішаними), передаються єдиними аферентними шляхами, обробляються в певних ділянках мозку.
На цьому етапі не встановлено, що існує один медіатор або один рецептор, які передають тільки свербіж або тільки біль.
Відмінність полягає в тому, що вони можуть відчуватись окремо; реакція на них також відрізняється. Реакція на біль, як правило - уникнення, прагнення до зменшення відчуття. Тоді як свербіж потребує навпаки – збільшення доторків, почісування. Загальноприйнятим є те, що свербіж можна зменшити за допомогою хворобливих відчуттів, викликаних подряпинами. Навпаки, аналгезія може зменшити це гальмування і таким чином посилити свербіж
Периферична та центральна сенсибілізація до болю та свербежу демонструють разючу подібність. Доведено, що класичні медіатори запалення, такі як брадикінін, гістамін сенсибілізують ноцицептори як до свербіння, так і до болю.
Крім того, регуляція експресії генів, індукована трофічними факторами, такими як NGF, відіграє важливу роль у стійко підвищеній чутливості нейронів до свербіння та болю. Нарешті, свербіж і біль демонструють відповідні моделі центральної сенсибілізації.
Ці спостереження допомагають підбирати відповідну терапію, і досить часто вона є однаковою і для болю, і для свербежу.
Коментарі
Дописати коментар