Вестибулярна пароксизмія

Ще один цікавий та рідкісний випадок. Цього разу на межі неврології і отоларингології.

На прийом звернулась молода жінка зі скаргами на напади важкого запаморочення обертального характеру, які починаються із закладеності правого вуха, тривають декілька хвилин, минають самостійно. Іноді провокуються певними позами. Під час нападів важко знаходитись у вертикальному положенні, виникає потреба сісти або лягти.

На момент огляду тривалість хвороби складала 1,5 роки, частота нападів від 1 до 6 разів на місяць.  

Пацієнтка була обстежена: огляд отоларинголога – двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість,  неврологічний статус – без патології, проба Діксі – Холпайка негативна. МРТ головного мозку – без особливостей, ЕЕГ – без особливостей, МРТ мосто-мозочкових кутів: близьке розташування судин до лицевих та присінково-завиткових нервів обабіч та трійчастого нерва праворуч. При наявності клінічної картини може бути розглянуто, як нейроваскулярний конфлікт.

Була діагностована вестибулярна пароксизмія, призначено карбамазепін в початковій дозі 200 мг. Кількість нападів незначно зменшилась, після збільшення дози до 400 мг близько місяця напади відсутні.

 

Вестибулярна пароксизмія –  захворювання, яке відносно недавно виділено в окрему нозологію. Вперше його описав P.J. Jannetta в 1975 р., припустивши, що такі скарги можуть бути викликані подразненням (компресією)  вестибулярної частини присінково-завиткового нерва близько розташованою судиною. На зразок тригеміно-васкулярного конфлікту при невралгії трійчастого нерва.

Одним з основних діагностичних критеріїв є позитивна відповідь на прийом карбамазепіна – протисудомного препарата, який ефективно застосовується при тригемінальній невралгії.

І хоча в МКХ-10 це захворювання окремо поки що не внесли, останнім часом з’являється все більше публікацій з приводу вестибулярної пароксизмії. У достатньої кількості переглянутих пацієнтів (виконувалась високопольна МРТ мосто-мозочкових кутів) згідно різних досліджень встановлено, що напади провокуються не тільки компресією, але й подразненням при близькому розташуванні нерва та судини. Тож маємо можливість для спостереження та співпраці з отоларингологами, отоневрологами.