Відомо декілька неврологічних захворювань, одним із симптомів яких є неврит зорового нерва. Найбільш відоме з них - розсіяний склероз. Приблизно 20% випадків його дебютує невритом зорового нерва.
- Неврити зорових нервів бувають двох видів – папіліт та ретробульбарний неврит. При папіліті є набряк диску зорового нерву запального генезу і діагностувати дану форму легше. Складність діагностики буває саме при ретробульбраному невриті, так як не виявляється змін на очному дні, але є зниження гостроти зору, болі при рухах оком та випадіння полів зору.
Офтальмологу необхідно вчасно діагностувати дану патологію та обов’язкового направити пацієнта до невролога та на нейровізуалізуючі дослідження, так як причина виникнення невриту виходить за межі офтальмології та потребує кооперації саме з неврологом. Якщо ж неврологом виключаються демієлінізуючі захворювання, то необхідно шукати іншу причину невриту (аутоімунні захворювання, патологія ЛОР органів, герпетична інфекція та інші).
Вчасно застосовані методи дифдіагностики: МРТ центральної нервової системи у відповідному режимі, дослідження спинномозкової рідини дозволяють правильно розцінити цей симптом та розпочати потрібне лікування. Передусім, це інфузії високих доз стероїдних гормонів – пульс-терапія. Іноді лікування проводиться паралельно неврологом та офтальмологом.
- Ще одна група захворювань, так звані розлади спектру оптичний нейромієліт (NMOSDs - neuromyelitis optica spectrum disorders). Основними їх симптомами є неврит зорового нерва та ураження грудного відділу спинного мозку, що призводить до втрати зору та порушення функції ходи через слабкість в ногах. На жаль, досить часто ці захворювання плутають з розсіяним склерозом, що суттєво погіршує прогноз у лікуванні. Перелік певних діагностичних аналізів (антитіла до аквапоріну-4) дозволяє диференціювати патологію на ранніх етапах.
- На третьому місці за розповсюдженістю – захворювання, асоційовані з антитілами до мієлінолігодендроцитарного глікопротеїну (myelin oligodendrocyte glycoprotein IgG-associated disease (MOGAD). Близько 9% оптикомієлітів припадають на цю групу і в діагностиці використовують інший набір тестів та лікування. Ця група оптичних нейромієлітів, як і попередня, не дуже добре відповідає на стероїдні гормони, тому доводиться вдаватись до внутрішньовенного введення імуноглобулінів та/або плазмаферезу.
- Досить рідкісна форма оптикомієлітів – порушення обміну речовин – дефіцит фермента біотінідази (biotinidase deficiency). Спадкове захворювання, яке проявляється порушенням зору та функції ходи, проте обумовлене не запаленням або іншим пошкодженням нервової системи, а порушенням засвоювання біотину (вітаміну Н). Відповідно, лікується простим прийомом біотину та не потребує агресивної терапії, як в попередніх випадках.
Зоровий аналізатор та центральна нервова система мають щільні анатомічні зв’язки та спільність кровообігу, тому багато захворювань центральної нервової системи мають нейроофтальмологічні прояви, які важливо не пропустити.
Таким чином, співпраця невролога та офтальмолога на межі дисциплін дозволяє швидше та якісніше діагностувати та лікувати досить складні випадки захворювань.
Коментарі
Дописати коментар